Про мову або історія про те, як я почав спілкуватися українською мовою

У цьому дописі я розкажу свою історію про те, як я перейшов на спілкування на українською мовою (до цього розмовлявши понад 35 років на російській), що мене до цього спонукало і як відбувався весь процес. Також я поділюся дуже крутими, як на мене, словами українського військового Валерія Маркуса чому сьогодні так важливо почати спілкуватися українською мовою.

***

Часто всередині виникає внутрішній імпульс, що треба робити саме так, а не інакше. Пояснити чому саме так, які підстави для цього не одразу виходить. Але точно розумієш, що так буде краще.

Потім, з часом, почуєш від когось влучні слова з цього приводу і ловиш себе на думці, що ось саме це і хотілося  сказати. Просто якось раніше ці слова ніяк не виходило так влучно підібрати, щоб пояснити, чому прийняв рішення так зробити.

Така ж ситуація відбулась нещодавно, коли я читав книгу українського військового Валерія Маркуса “Сліди на дорозі” і наштовхнувся на його коментар з питання української мови.

Ще б років 9 назад, якби мене хтось запитав про мову, я б напевно відповів “А какая разница на каком язике говорить?”. Проте  з 2014 року ситуація почала змінюватися, досягши своєї кульмінації зовсім нещодавно.

Розкажу про все по-порядку…

***

Народився я в російськомовній сім’ї і перші шістнадцять років зростав майже повністю в російськомовному середовищі, за виключенням маленького (але можливо і дуже значного) виключення. Протягом трьох років поспіль, з 3 до 6 років, я взимку, на місяці 3-4 їздив до своєї бабусі (теж російськомовної) у Львів. Але там я ходив в садочок, де досить непогано опанував українську мову.

В школі, яку я відвідував в м.Сімферополь, українську мову і літературу у мене викладала досить похилого віку бабуся. Будь якого інтересу до цих предметів їй пробудити в нас не вдалося. Тим більше, що оцінки з української мови і літератури можна було здобути просто виправивши під час перерви в класному журналі отриману на уроці одиницю на десять чи одинадцять балів.

Десь у класі 10 я вже прийняв рішення, що буду поступати вчитися Юридичної академії у Харкові і тому останні два роки шкільного навчання досить активно налягав на українську мову і читання. Хоча мушу відзначити, що при вступних іспитах був чи не єдиний хто історію України і правознавство здавав на російській мові.

Будучи студентом вчився на українській мові, а в повсякденному житті розмовляв російською. Ба більше, в той час досить часто траплялось, що студенти, які приїжджали з українськомовних сімей, починали говорити російською. Скоріш за все, на той момент їм це видавалося більш сучасним.

Вперше мій світогляд піддався суттєвій встрясці під час революційних подій 2013-2014 років. До цього я тривалися час відмежовувся не тільки від участі у суспільного-політичному житті, а навіть від будь-якої інформації, будучи повіністю сконцентрований лише на самому собі. Багато в чому ті події змінили мої погляди …

І коли вже у 2017 році я починав свій блог 5 AM SYSTEM, то абсолютно точно розумів, що, незважаючи на те, що моєю основною мовою на той час була саме російська мова, маю розміщувати обов’язково статті й українською мовою.

Але внутрішня робота та роздуми не припинялися. Напевно, не тільки триваючи з 2014 року війна, але й власне переосмислення багатьох речей остаточно привели мене до думки, що блог варто вести українською мовою. Навіть, якщо це матиме наслідком зменшення його відвідуваності. 

Приблизно за рік до початку повномасштабної війни я повністю перевів блог і Телеграм-канал на українську мову. Як і передбачалося, відвідуваність впала (більш ніж у 5 разів). Біля 300 людей з 700 читачів Телеграм відписалося. Але я відчував якесь внутрішнє задоволення. Відчуття, що я зробив все правильно (і згодом час лише тільки підтвердив правильність мого кроку).

В той самий період усі свої робочі питання були переведені тільки на українську мову. Так само роботу в середині групи МастерМайнд ми стали організовувати на українській мові.

І ось коли 24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна, я остаточно зрозумів, що дороги назад вже немає і відтепер необхідно повністю перейти на українську мову в усіх сферах моєї життєдіяльності, включаючи спілкування всередині сім’ї.

***

І ось зараз, рік потому, я читаю книгу Валерія Маркуса, слухаю його роздуми з цього питання. І розумію що це саме те, що я хотів би сказати своїм читачам і просто оточуючим людям, як би мене запитали чому я перейшов на українську мову.

“Україна є вільна країна, але є дуже важливий нюанс – війна. 300-річна війна росії з українською мовою. Війна, яку зараз веде Україна не стільки за землю, скільки за думки людей, за їхні душі. Це війна майбутнього і минулого, в яке нас хочуть затягнути, війна розвитку, якого нас хочуть позбавити, зі станцією. 

Ми можемо закінчити війну за землі, усе повернути, але якщо ми не припинимо русифікацію, то це насправді буде поразкою. Паразиту потрібна не земля, а душа.

Зброя в цій війні також специфічна, оскільки одразу війна ведеться на декількох рівнях. Будучи на фронті з 2014 по 2016 роки з усією відповідальністю ставлю мову на рівень вище за автомат у ролі зброї.

Спочатку ми програли війну за думки людей, а потім почали втрачати місто за містом.

Для української держави важлива ідентичність. Перед окупацією географічною, відбулася культурна окупація України. Ми дозволили їм окупувати нашу культуру, стати частиною їх світу.

Ми тривалий час свідомо себе відгороджували від цих фактів, щоб нашу зону комфорту нічого не бентежило. І кожен з нас вносив свій маленький внесок, щоб сьогоднішня війна стала можливою.

Сьогодні мода в Україні на російську те саме, якби у чорношкірих в США сьогодні було б модно носити кайдани на руках і ногах. Російська в Україні – це наслідок 300-річної окупації.

Нам необхідно максимально віддалитися від тієї культури, яка воює з нами більш ніж як 300 років. Не просто так вони боролися з нашою мовою, забороняли її, створювали образ діалекту, притаманного виключно малоосвіченому люду.

Українська мова не зробить погану людину кращою. Але всі, хто перейдуть, обов’язково зроблять свій невеликий внесок у майбутнє.

Сьогодні мова має вплив на ситуацію набагато суттєвіше ніж летальна зброя.

Дякую.”

І я дякую тобі, що прочитав мої думки. Буду радий почути твої думки у коментарях до цієї публікації.

Telegram-канал 5 AM SYSTEM [Insights*]

Ділюсь досвідом та думками про практику раннього підйому, продуктивність, корисні звички, систему внутрішньої трансформації. Приєднуйся! 

#раннійпідйом #звички #продуктивність #думки #книги #мудрість